"Линия жизни" в пересказе Олега Гончаренко, subrodolena, читать онлайн

ЛИНИЯ ЖИЗНИ

когда на ладони закончится линия жизни

я вытру руки, поговорю с Всевышним

о том, что сделать до этого дня хотела

и это было самое главное дело.

Он будет слушать, взгляд упирая в стену,

что между нами и даже чуть-чуть обсценна,

когда поминаю и мать, и Марию разом,

а Он лишь вздыхает: — Молилась бы лучше, зараза!

наверное, знает, что полное тут, что пустое

и это знание самое в Нём простое,

а всё, что сложнее Он мне отдаёт монетой

которой закрою глаза у оврага Леты.

ЛІНІЯ ЖИТТЯ

пересказ на украинский Олега Гончаренко

Коли на долоні закінчиться риска буття,

то з Богом, нарешті, я поговорю до пуття

про те, що хотілось зробити, змогти і сягнути,

про щастя, кохання, надію, тривогу і скруту.

Він слухати буде, журливо ховаючи очі:

відвертістю, знаю, образити просто не схоче.

Він, певне, й не скаже на схлип мій

«Судьбина така єси…»,

що мало молюся, і мало в гріхах своїх каюся.

От саме оцю в нім святу простоту і люблю.

Не треба від нього мені співчуття і жалю.

Хай дасть мій заробок — дві мідних зелених монети,

щоб очі прикрити на березі Стікса чи Лети.

"Линия жизни" в пересказе Олега Гончаренко