Як болісно дивитись в сірі очі,
На простирадло рідної Землі,
Де хмари від гармат вкривають ночі,
Де день як мить, як ті жахливі сни.
Де сяйво грає тiлькi в канонаду,
Як лютий звір на лінії вогню,
де ніжність до рушниць назавжди має владу
над тими, хто в пастці, а думає в раю.
На згадку мають бiль та вічний сморiд,
А у кишенях пил та пустоту…
Дай Боже їм на мить відчути справжній голод
не в шлунку а в душі пробити цю броню!
Забути назавжди всю ненависть та пиху,
Забути про папери та сенс вiд гучних слів.
I щастя вiдшукать в краплинцi сонця тихій,
Що схована у хмарах цих божевільних днів.
"За что я люблю украинский язык
Все дети мечтают стать "большими", и только украинские дети мечтают стать "великими".
Все девушки, выходя замуж,становятся "женами", и только украинки - "дружинами".
Еще очень хочется, чтоб тебя не просто "любили", а еще и "кохали", чтоб тебя не просто "понимали",но еще и "розуміли", то есть подходили с умом...
Хочется жить не просто в окружающем "мире", а в "світі", то есть в Свете.
И вообще, чтоб не просто "скучал", а "сумував" и не "по мне", а "за мною". И хочу чтоб не "последней", а "останньою", чтоб не шел по следу, а просто остановился. На мне."
))))
спасибо за прекрасный украинский стих! ты - гений!