• Полный экран
  • В избранное
  • Скачать
  • Комментировать
  • Настройка чтения

Дуель

  • Размер шрифта
  • Отступ между абзацем
  • Межстрочный отступ
  • Межбуквенный отступ
  • Отступы по бокам
  • Выбор шрифта:










  • Цвет фона
  • Цвет текста

Брудний і зарослий, мов древній кельт,
Я вибув, хоча й не здававсь без бою:
Сьогодні на мене чекає дуель,
Сьогодні я буду стрілятись з собою.

Мій мозок – інертний, немов протез,
З плечей моїх – крила і роги – з лоба,
Я Байрон, і Лермонтов, і Дантес,
Я Бог і диявол в одній подобі.

Жорстоке падіння, а потім – злет,
О Боже! Молю: відведи фінал цей!
Та пізно: наведено пістолет,
Лишилося тільки повести пальцем.

Хотів я злетіти понад грозу,
До неба, де зорі, мов діаманти,
Та пізно – мене вже ведуть на суд,
І свідками робляться секунданти.

По кому ці дзвони? – Немов у сні,
Довкола хрести і могильні плити.
Я з кулею в серці лежу в труні,
А той, що на мушці, лишився жити.

Cвидетельство о публикации 463365 © Андрощук И. К. 27.09.14 05:40