• Полный экран
  • В избранное
  • Скачать
  • Комментировать
  • Настройка чтения

Ми заходим у ніч...

  • Размер шрифта
  • Отступ между абзацем
  • Межстрочный отступ
  • Межбуквенный отступ
  • Отступы по бокам
  • Выбор шрифта:










  • Цвет фона
  • Цвет текста
***
Ми заходимо в ніч без зірок і вогнів
Вдалині від людей, від доріг, від дому.
Зашуміли дерева в безвітряну ніч:
Обережно: попереду – невідоме.

Пробігає по спині холодний бриз:
Що там? Спалахи зір чи пітьма бездонна?
Знали ми: нас чекає страшний сюрприз,
Та магнітом притягувало невідоме.

Отваринені мозки нам жах затис,
Викарбовував крок на руці годинник.
Знали ми, що у цій найстрашнішій з тиш
Не ступала ніколи нога людини

Нам було не до жартів і не до гри,
Наші рухи непевні були і дикі.
Пролунав божевільно жахливий крик,-
Заспокойтеся, нерви. Це наші крики.

Щось судомило, мов незборимий вир,
Ми звивались, мов змії, в скажених корчах,
І робилися круглими, як у сови,
Й на очах божеволіли наші очі.

…Ми хитались, мов п'яні, чи зняті з хреста,
Повертаючись знов до людей і звичок
З дурнуватими посмішками на вустах
На мертвотнозеленоблідих обличчях.

В божевільних очах не було думок –
Нас за руку додому вела дорога.
Що спалило наш розум? Не біль, не монстр.
Найстрашніше, що там не було нічого.
Cвидетельство о публикации 461289 © Андрощук И. К. 27.08.14 08:37