• Полный экран
  • В избранное
  • Скачать
  • Комментировать
  • Настройка чтения

З жахаючим гуркотом...

  • Размер шрифта
  • Отступ между абзацем
  • Межстрочный отступ
  • Межбуквенный отступ
  • Отступы по бокам
  • Выбор шрифта:










  • Цвет фона
  • Цвет текста
З жахаючим гуркотом впали віка
Тьму розпанахав сліпучий тріск
Ми вибили двері, розбили вікна
І вийшли на вулиці їхніх міст

Люди сахались від нас, мов дикі
Очі й обличчя їм жах потовк
І бились крильми божевільні крики
У стіни химерних стрімких будов

В храмах розп'ятого ними бога
Люди зібгались в тісний табун,
Та ми не дивились один на одного –
Бо це було найстрашнішим табу

Жоден із нас не зронив ні слова,
Поки ми йшли крізь ворожий світ
Мимо кладовищ і книгосховищ
В яких нас тримали мільйони літ

Жодному плач не зросив обличчя,
Жодному крик не скривив уста
Гордо й безмовно, на віки вічні
Ми залишали їхні міста

І зразу по тому, коли пройшли ми
На всесвіт упала запона тьми.
Та ми вже тоді не були сліпими,
Бо ми вже тоді не були людьми

Cвидетельство о публикации 460185 © Андрощук И. К. 08.08.14 08:51