• Полный экран
  • В избранное
  • Скачать
  • Комментировать
  • Настройка чтения

Повні ріки плили...

  • Размер шрифта
  • Отступ между абзацем
  • Межстрочный отступ
  • Межбуквенный отступ
  • Отступы по бокам
  • Выбор шрифта:










  • Цвет фона
  • Цвет текста
***
Повні ріки плили, мов глибоке скло,
Серпантини доріг відливали сталлю.
Я шукав його скрізь. А його не було.
По слідах його йшов. А слідів не стало.

В спопеляючу спеку й хуртечі свист
Я шукав його слід по усіх сторіччях _
Тільки раз показалось – в одному з міст
Промайнуло в вітрині його обличчя.

Ні в далеких світах, ні в глибоких снах,
Ні в руїнах, ні в книгах напівзотлілих
Я його не знайшов. Тут ніхто не знав
Ні живого його, ні його могили.

Я його не знайшов. І в одну з ночей
Він явив себе сам – аж душа затерпла:
Ось він. Дивиться вгору з моїх очей,
Тільки бачить зірки неземного неба.
Cвидетельство о публикации 459366 © Андрощук И. К. 28.07.14 06:29